500 днів без відповідей. Ціна правління Артюха

Сьогодні минає 500 днів від ракетного удару по центру Сум 13 квітня 2025 року.

Володимира Артюха давно немає в кріслі начальника Сумської ОВА. Змінилися керівники, таблички на дверях і фотографії з нарад, пише Sumy One.

Не змінилося головне: відповідей немає.

Саме Артюх керував областю під час двох наймасштабніших катастроф у Сумах. Першої — за масштабами руйнувань, другої — за кількістю загиблих. Дві катастрофи менш ніж за місяць. І дві історії, після яких залишилися питання не до того, хто атакував місто. Тут відповідь очевидна: росія.

Питання залишилися до української системи безпеки та її тодішнього керівництва.

Саме тому вже 14 квітня 2025 року до Сумської облради внесли проєкт рішення про недовіру Артюху. Його автор Володимир Токар просив Президента взяти під особистий контроль розслідування обох подій: 24 березня та 13 квітня.

Артюха звільнили. Про контроль забули. Ми нагадуємо.

24 березня. 101 постраждалий. Школа №20

Після вибуху біля школи №20 Артюх повідомив про російський ракетний удар. Ця версія залишається офіційною.

Але за понад 500 днів суспільству так і не представили детального публічного пояснення механізму вибуху та результатів усіх відповідних експертиз. Небо було чистим, тривогу оголосили вже після вибуху, а деякі очевидці заявляли, що нібито чули повторну детонацію боєприпасів.

Масштаб був величезним: 101 постраждалий, 23 дитини, пошкоджені школи №14 і особливо №20, житлові будинки, лікарня та інша інфраструктура. Від однієї ракети?

Після випадків у Хмельницькому та Вишневому правоохоронці окремо встановлювали обставини зберігання боєприпасів і можливість вторинної детонації.

Тому версія вторинної детонації у Сумах потребувала такої самої чіткої перевірки та публічного результату.

Вичерпного публічного пояснення суспільство не отримало.

Для події зі 101 постраждалим це вже не просто погана комунікація. Це понад 500 днів інформаційної порожнечі навколо катастрофи.

Зі школи №20 за кілька десятків хвилин до вибуху виходили діти. Тоді, незважаючи на страшні масштаби руйнувань, просто пощастило. І це було востаннє.

13 квітня. Вербна катастрофа

Вербна неділя. Центр міста. Дві російські балістичні ракети.

35 убитих. Понад сотня поранених.

Відповідальність росії за сам удар беззаперечна.

Але після трагедії стало відомо, що того ранку в укритті Конгрес-центру СумДУ планувалося нагородження військовослужбовців 117-ї бригади ТрО.

Артюх визнав: про захід знав і був запрошений.

Його пояснення стало символом усієї історії: «Моєї ініціативи там не було».

Хто запросив начальника ОВА, Артюх публічно називати відмовився.

Ракети прилетіли одна за одною між 10:40 та 10:47. На 11:00 в укритті Конгрес-центру СумДУ Сумський театр для дітей та юнацтва мав проводити дитячу виставу. Актори та юні глядачі не встигли потрапити до приміщення центру, і це врятувало десятки життів.

А керівник прифронтової області знав про військовий захід у центрі міста, збирався на нього, а після загибелі 35 людей не назвав навіть того, від кого отримав запрошення. Не знав про дитячу виставу в тому самому приміщенні, не знав про сотні людей, які йшли чи не найлюднішою вулицею міста до церкви та додому.

Зате знали, що робити, рятувальники, знали звичайні сумчани, які кинулися допомагати пораненим і робити «турнікети» та «бандажі» зі свого одягу. Знав 13-річний Кіріл Ілляшенко, який разом із мамою опинився у вщент знищеному автобусі та допомагав містянам, які вижили, залишити його. Не знав нічого лише Артюх. Чи, точніше, генерал Артюх.

За 500 днів суспільство мало б отримати повну картину: хто організував захід, хто його погоджував, хто оцінював ризики, чи були порушені правила безпеки та яку відповідальність понесли винні у можливих порушеннях.

Публічної відповіді немає.

Фортифікації: «кілька тижнів», які розтягнулися на рік

Квітневі трагедії стали кульмінацією правління Артюха, його логічним фіналом, бо проблеми, як снігова куля, накопичувалися задовго до них.

Навесні 2024 року Артюх заявляв про активне будівництво фортифікацій.

«Гроші є, техніка є».

Для завершення, за його словами, залишалося кілька тижнів. Працювали 26 компаній, роботи нібито тривали цілодобово.

Минув рік.

DeepState публічно заявив про проблеми з укріпленнями, відсутність належних протитанкових ровів на окремих напрямках та невдале розташування частини позицій. Військові розповідали журналістам про використання на окремих ділянках бліндажів, викопаних ще у 2014 році.

Лише з резервного фонду державного бюджету на фортифікації Сумщини спрямували понад 2,2 млрд гривень.

У 2025 році Нацполіція відкрила кримінальне провадження за заявою щодо можливого привласнення бюджетних коштів під час будівництва фортифікацій кількома підрядними товариствами.

Чого там тільки не було: і фірми, які привласнили аванс, і фортифікації у вигляді ям серед поля, і обшуки, і підозри, і обвинувальні акти.

Але що від цього Сумам? Для Сум це не бухгалтерія — це питання виживання.

Велику частину так званих фортифікацій Міністерство оборони не взяло на баланс і досі.

МВА: влади стало більше, відповідальності менше

31 жовтня 2023 року у Сумах створили міську військову адміністрацію. Її першим начальником став колишній заступник Артюха Олексій Дрозденко.

Історію цього треш-управління важко забути. І вона заслуговує на окрему увагу та статтю. Ми про це обов’язково напишемо.

Але факти не приховаєш. МВА — просто чергова закрита структура, що управляється в ручному режимі.

Добровольці чекали грошей. Журналісти чекали дозволу Артюха

У 2024 році виникла проблема з виплатами сумським добровольцям ДФТГ. Бійці, за повідомленням Суспільного, два місяці не отримували належного фінансування.

Журналісти попросили пояснення у влади.

Департамент інформаційної діяльності ОВА повідомив, що коментар зможуть надати після погодження Володимиром Артюхом.

Коментар журналісти так і не отримали.

Це дуже точний портрет тієї системи.

Прифронтове місто. Добровольці без виплат. А пояснення влади застрягло на погодженні начальника.

Нагадаємо, що перше велике інтерв'ю Артюх дав через майже 1,5 роки свого правління.

Ціна Артюха

Володимир Артюх не запускав російські ракети.

Але начальник прифронтової ОВА відповідає за те, що залежить від державної влади: координацію, організацію безпеки, контроль, управлінські рішення та чесне пояснення власних дій після катастроф.

Саме тут і знаходиться справжня ціна його правління.

За Артюха влади в ОВА та новоствореній МВА в Сумах стало більше, а зрозуміти, хто персонально відповідає за рішення, стало складніше або навіть неможливо.

Фортифікації мали завершити за «кілька тижнів», але через рік до їхнього стану виникли публічні претензії, а щодо можливих зловживань підрядників почалося кримінальне провадження.

Добровольці чекали виплат, а журналісти не могли отримати навіть коментар без особистого погодження начальника ОВА.

Після вибуху 24 березня зі 101 постраждалим суспільство не побачило вичерпного публічного пояснення всіх обставин.

Через 20 днів начальник ОВА збирався на нагородження військових у центрі прифронтового міста. Після загибелі 35 людей він визнав, що знав про захід, але відмовився назвати навіть того, хто його запросив.

Наступного дня депутати облради запропонували висловити йому недовіру та вимагали розслідування обох трагедій.

Артюха звільнили.

Минуло 500 днів.

35 людей не повернуться додому.

101 постраждалий не може перетворитися на забутий рядок старого зведення.

Військові фактично "добудовують" фортифікації самі.

Тому «моєї ініціативи там не було» не може бути фінальною відповіддю керівника області.

Для Сум головний підсумок цих 500 днів значно жорсткіший:

посадовця звільнили, а суспільству чітко показали, що ніхто за службову недбалість, безглузді рішення, відсутність контролю та саботаж здорового глузду відповідальності нести не буде.

Але ми віримо. Ще не вечір. Відповідальність знайде своїх клієнтів.

Підписуйтесь на 0542 у соцмережах:

Telegram

Instagram

Facebook