Сумчанки розповіли, як переживають постковідний синдром

Тривога, сонливість або безсоння, задишка, перепади настрою, погіршення пам’яті — симптоми, які інколи з’являються під час або після перебігу коронавірусної інфекції.

Вчені та лікарі вже виділяють окремий “постковідний синдром”. Саме він збирає різні прояви ковіду та може затягнутися на 12 і більше тижнів від початку захворювання.

Зміни можуть проявлятися з боку будь-якої системи організму пацієнта, але в першу чергу це дихальна, серцево-судинна та нервова. Таких висновків доходить професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Сергій Дубров. Проте в кожної людини постковідний стан виражається по-різному, а в когось — Covid-19 взагалі минає без ускладнень.

“Трибуна” поговорила з трьома сумчанками, які розповіли про власний перебіг коронавірусу та посковідний синдром.

Альона Щербакова

Коли вперше хворіла на коронавірус, то це було майже безсимптомно, як невелика застуда зі слабкістю. Уже після почалися великі перепади настрою.

Це була ніби психологічна “ломка”: стани змінювалися від ейфорії до нібито глибокої депресії. Я або безпідставно раділа, або замислювалася над варіантами самогубства, бо так було погано. І обидва стани були безпричинні, тобто в житті в цілому все йшло добре, але штормило сильно. І такі емоції змінювалися протягом дня.

Я була дуже дратівлива, не розуміла, що зі мною і в чому причина. За цей час я зіпсувала стосунки з кількома дорогими мені людьми. Мій стан тривав майже три тижні, потім я зрозуміла — з цим треба щось робити. Порадилася з лікарями та психологом. Усі одноголосно сказали: це постковідний синдром.

Я приймала ліки і робила деякі психологічні вправи. Полегшення прийшло десь за тиждень, але лікувалася я протягом місяця. Врешті, я позбулася постковіду. Все стало окей.

Коли хворіла вдруге, було гірше. Сама хвороба проходила складно, я не могла підвестися з ліжка кілька днів. На психіку цього разу, на щастя, не вплинуло, але інші системи організму постраждали добряче. Легені я відновлюю й досі, не знаю, скільки часу це займе. Відчуття запаху та смаку повернулося лише частково. Деяка їжа геть не так смакує, як раніше.

Наталія Ісіпчук

Спочатку, в кінці жовтня минулого року, на коронавірус захворіла моя мама. Було все настільки схоже на звичайну простуду, що про «корону» ніхто й не думав. Але вже через кілька днів у неї піднялася температура до 39°С, була задишка, так боліло в спині, що вночі спала сидячи. Здала ПЛР-тест – позитивний. Плюс КТ показало 28% враження легень. Забрали в лікарню. У мене тест був негативний, почувалася добре. Але через кілька днів почало боліти горло. Думала, що просто перемерзла. Лікувалася, як і мама, спочатку під наглядом сімейного лікаря. Але нічого не допомагало. «Простуда» перейшла з горла в легені. Мене госпіталізували, навіть не чекаючи на результати тесту. Адже через кілька днів температура була від 38,5 і до 40°С. Не могла нічого їсти. Відразу були блювання з кров’ю та біль у серці.

Десь на шостий день перебігу хвороби притупилися смакові відчуття. Все, що їла, було солоним.

Лікувалась у стаціонарі 10 днів. Як виписали, були дуже цікаві відчуття. Це, мабуть, і був «постковід». Слабкість, сонливість, задишка. Кілька метрів пройду й хотілося відпочити. Але ж мені 34 роки! Найстрашнішим для мене стало те, що я не могла писати. Було дуже складно зібрати до купи слова. Наче в першому класі. Сиджу, кожне слово підбираю, немов згадую, як що називається. Отак десь тиждень я писала новини для сайту адміністрації. Про оперативність не могло бути й мови.

Про сон це окрема тема. Страшно було лягати спати, адже наче кудись провалювалася, наче летіла в темну яму.

За реабілітацією не зверталася. Після лікарні ще десь тиждень була на лікарняному, намагалась більше спати, але просила колег підкидати мені роботу, щоб «виписувалась».

Десь за місяць «постковідний синдром» минув. Так мені здавалося. Нюх з’явився ще в лікарні, задишка й біль у серці минули тижнів через два. До місяця була слабкість. Але найцікавіше розпочалося два місяці тому – я стала чути запах, який раніше не чула. Ніколи у своєму житті. Алкоголь, бензин, апельсиновий сік, ацетон, банани, жувальна гумка – ці, на перший погляд, несумісні рідини та продукти – мали схожий запах – якийсь солодкувато-пріло-жахливий. Я жартома друзям розповідаю, що це аромат старих калош :). І цей запах дуже виражений.

Запитувала у знайомого лікаря-інфекціоніста, що це може значити. Але вона про таке ніколи не чула.

В інтернеті прочитала, що інколи люди, які перехворіли на коронавірус у важкій формі, мають таку проблему. Деякі пацієнти з тривалим періодом симптомів хвороби COVID-19 відзначають відчуття неприємних запахів через місяці після зараження коронавірусом. Лікарі припускають, що спотворення запахів, або інакше — паросмія, може бути етапом відновлення нюху після аносмії. Так що чекаю, що буде далі. Сподіваюся, що проблема з новим запахом минеться, бо вже дуже хочеться скуштувати своє улюблене сирне бланманже з бананами!

Яна Дейнека

Ковід у мене розпочався як грип. Спочатку дуже боліла голова та очі, температура трималася на рівні 37-37,5°С.

Проте, я звернула увагу, що протизастудні засоби не знімали такий біль. Це мене насторожило. Перші дні я не зверталась до лікаря, адже взимку часто хворіла, кілька разів робила тести на коронавірус і вони були негативні. Подумала, що цього разу те ж саме. Самостійно пила противірусні препарати та прибирала симптоми.

На п’ятий день хвороби у мене зникли запах і смак, тож після цього я звернулася до лікаря.

Насправді, я думала, що мені стане краще. Це був майже тиждень хвороби і я вірила, що одужую. Проте, ставало лише гірше: додалися втома, нудота, пропав апетит. На сьомий день коронавірусу почався сильний кашель.

Я кашляла безперестану. Врешті самостійно записала на КТ легень. Це була моя ініціатива, я вагалася й думала. Але, попри лікування, кашель не зникав. КТ підтвердило пневмонію. Сімейна лікар відкоригувала мені лікування, яке тривало близько трьох тижнів і продовжується й зараз, хоч ковід і відступив.

Наразі коронавірусу в мене вже немає, його симптоми зникли. Я не кашляю, повернувся апетит та відновлюються рецептори. Але на зміну їм прийшов постковідний синдром. Як я розумію, що це саме він? Бо ці відчуття для мене нові. Загалом, весь удар прийняла нервова система.

Серед моїх постковідних симптомів: слабкість, погіршення пам’яті, прояви вегето-судинних захворювань, безсоння. Запахи і смаки повертаються поступово. Наприклад, я не чую запах і смак хлібу, зовсім не відчуваю хлор. Проте, можу відчути, як пахне щось дуже непомітне та легке.

Для усунення постковідного синдрому лікар назначила мені ноотропи — це група лікувальних засобів для повернення та покращення пам’яті, мислення та концентрації. Наразі я продовжую їх пити та маю перші результати.

***

Хоча наразі немає чітких рекомендацій медичного лікування постковідного стану, проте більшість рекомендацій ЄС та США зводяться до відновлювальної терапії, фізичної реабілітації, повноцінного харчування та нормального сну. Але, за підсумками медиків, низка пацієнтів із чіткими скаргами потребує додаткового обстеження та корекції, якщо це потрібно.