Початок історії бронеплит бере свій витік від простого інстинкту виживання. Стародавні мисливці та воїни швидко зрозуміли, що шкура та плетіння з лози не дають належного захисту при зустрічі з гострим каменем або списом. Саме це спонукало до першої концепції захисного покриття — броні, виконаної з кісток або лози.

Як сказано в цій статті, власний шлях до сучасної броні почався ще в бронзову добу — і аж ніяк не з металевих пластин.

Часом темне Середньовіччя приносило масивні армування: повний обладунок міг важити до 30 кг, що значно обмежувало рухливість воїна і коня. Сталева броня була міцною — але за умови відсутності вогнепальної зброї. Як тільки на полі бою з’явилися мушкети та аркебузи, класичний панцир швидко втратив свою ефективність.

ХХ століття: повернення до індивідуального захисту

Під час Першої світової війни інтерес до особистих засобів захисту відновився: французи, британці, а згодом і американці створювали стальні нагрудники, які хоча й були важкими, проте зупиняли уламки. У Другу світову світову такі конструкції еволюціонували до перших бронеплит — наприклад, радянський СН‑42, здатний утримувати кулі з автоматів і дрібні осколки. Іноді стріли пролетіли буквально впритул — але пліта витримувала цей виклик і рятувала життя.

У 1960‑х роках світові армії прагнули створити легке, але ефективне оснащення. Американський flak jacket із балістичного нейлону надав захист від уламків, але не від куль — він був попередником сучасних плитоносців.

Композити: сучасний виток розвитку

Справжній технологічний прорив розпочався з використанням композитів. У 1980‑х роках з’явився кевлар, а незабаром — кераміка. У 1990‑х США розробили SAPI (Small Arms Protective Insert) — бор‑карбідні керамічні плити з армованою підкладкою, які вставлялися в жилети. Згодом це вдосконалено у ESAPI (Enhanced SAPI), що зупиняли навіть кулі з бронебійними осердями.

Сьогодні арсенал складається з чотирьох основних видів бронеплит:

  • Сталеві — недорогі і надійні, проте важкі з обмеженим енергопоглинанням; відомий приклад — AR500 (США), який досі застосовується у спеціальних підрозділах і стрільцями-аматорами.

  • Керамічні — легші, кращі за кулестійкістю, але тендітні; популярні бренди — Ceradyne (США), Marom Dolphin (Ізраїль), а також гнучкі варіанти, що все ще проходять дослідження з 2014 року.

  • Поліетиленові (UHMWPE) — ультралегкі, стійкі до корозії й крихкості, але менш захищені; виробники — DSM Dyneema, Honeywell Spectra, Safariland.

  • Гібридні — комбінують кілька матеріалів, як‑от HESCO Multicurve ceramic‑composite або AceLink Armor із шарами UHMWPE та карбіду кремнію.

В Україні також є достойні моделі — вітчизняні виробники уважно стежать за світовими інноваціями й пропонують сертифіковані бронеплити, що відповідають ДСТУ та проходять ліцензоване тестування.

Як обрати бронеплиту правильно

Не кожна бронеплита є must‑have. Вибір залежить від умов застосування, завдань і середовища:

  • Клас захисту — українська класифікація рівнів 4–6;

  • Матеріал — кераміка легша, але дорожча; сталь — міцна, але важка;

  • Виробник — обирайте перевірених із сертифікатами;

  • Форма — multicurve зручніша, single‑curve дешевша.

Ремарка: бронеплита — лише елемент спорядження. Вона повинна бути встановлена в якісну плитоноску, відповідати потребам ситуації та поєднуватися з іншим екіпіруванням. І головне — користувач повинен покладатися на здоровий глузд, щоб вижити й дочекатися перемоги.