«Ми не хочемо, щоб нас погнали в росію»: як родина із Рясного тікала з дому від наступу російських військ

Невеличка кімнатка в транзитному центрі ВПО тепер домівка для Катерини та її родини. Жінка з села Рясне Краснопільської громади. За кілька кілометрів – у село Грабовське – 18 грудня зайшли ворожі війська, а близько 50 місцевих мешканців депортували до росії. Жителі ближніх сіл заворушилися, адже потрапити у полон не хотіли.

«Я і не хотіла евакуюватися, але онучка дзвоне і каже - «ви шо хочете в росію, щоб вас гоном погнали». Я розплакалася, так не хотілося лишати господарство, хату. Але були вимушені вже…», - плаче Катерина.

Жінку вивезли волонтери разом із чоловіком, донькою та зятем. З собою взяли документи, речі перевдягнутися, хомʼяка та папугу. Ні собак, ні котів не встигли половити. Виїздити довелося по темному.

«Як злочинці, вночі тікали, - не стримує сліз Катерина. - Не думала, що на старості так доведеться. Ми то до обстрілів уже звикли, бо живемо на кордоні. Дрони жужжать, а ми по господарству пораємося. Але ж тут в сусіднє село вже зайшли росіяни. То це і змусило нас все кинути напризволяще і рятуватися», - розповідає Катерина.

Ситуація в Краснопільській громаді погіршилася ще 18 грудня. Ворожим військам вдалося зайти у прикордонне село Грабовське. До Рясного ж, де мешкала Катерина з родиною, пару кілометрів. Після оголошення обов’язкової евакуації з 5-ти кілометрової прикордонної смуги родина Катерини відмовилася від виїзду. Та і зараз думає, що ще зможе повернутися додому.

«До нас тут добре ставляться, кажуть, живіть, скільки треба, але хочеться додому. Як згадаю, уточки там, нутрії лишилися… аж серце розривається. Але життя своє важливіше. Сподіваюсь, зо ми не довго тут будемо. Віримо, що наші військові витурять ворогів за кордон. А ми повернемося додому».