Сміттєва катастрофа в Україні – міф чи реальність?

За даними Світового банку у 2012 році маса твердих побутових відходів у містах світу склала 1,3 мільярди тонн, тобто по 1,2 кг на кожного міського жителя. До 2025 року ця кількість повинна скласти 2,2 мільярди тонн. Як правило, в більш розвинених країнах утворюється більше сміття. За офіційними даними у 2016 році в Україні утворилося близько 11 мільйонів тонн твердих побутових відходів, тобто 250-300 кг на людину в рік. Ці показники приблизно відповідають іншим країнам Східної Європи та значно нижчі, ніж у Західній. Однак щодо перероблювання відходів ми катастрофічно відстаємо від сусідів: всього 3,09 % відходів було перероблено, 2,71 % – спалено, 0,003 % – компостовано. Все інше, а саме близько 94%, вивезли на полігони та звалища, яких в Україні у 2016 році налічувалося 5470, і лише деякі з них відповідають європейським вимогам. Однак масштаби шкоди для навколишнього середовища залежать не від кількості відходів, а від способів їх збору та перероблювання.

Збір: все починається з сортування

Від способу збору сміття залежить не тільки стан міського середовища, але й ефективність його подальшої утилізації. Змішані відходи вимагають додаткових витрат на відділення та очищення компонентів, що підлягають перероблюванню. Найпримітивніший спосіб-складування на узбіччях вулиць. Витрати на збирання відходів у цьому випадку можуть перевищувати вигоду від їх перероблювання. За відсутності офіційних програм сортування та транспортування сміття цю функцію беруть на себе неформальні групи городян. У деяких випадках вони організовуються у багатотисячні спільноти, як, наприклад, картонерос в Буенос-Айресі або заббаліни у Каїрі. У всьому світі захист навколишнього середовища об'єднав небайдужих людей: створені громадські рухи, лідери яких ставлять перед собою мету привернути увагу влади до цієї проблеми. У захисті екології приймають активну участь не тільки пересічні громадяни, а й світові та вітчизняні зірки: актори Леонардо Ді Капріо, Метт Деймон, Анджеліна Джолі, світська левиця Періс Хілтон, найвідоміша жінка – гравець у покер Лів Боері, українська телеведуча Катя Осадча, «Мамка українського репу» Alyona Alyona, Марко Галаневич (гурт «Даха Браха») та інші.

Збір в контейнери – звичний для нас спосіб, проте типи контейнерів у різних країнах можуть відрізнятися. Вони можуть бути загальними або спеціалізованими для різних матеріалів. За естетичних та санітарних міркувань їх можуть поміщати у металеві бокси, також контейнери можуть прибирати під землю, залишаючи зовні тільки приймач для сміття. Сортування сміття може виконуватися шляхом роздільного збору. У найпростішому випадку відходи поділяють на «сухі» та «вологі». Кількість категорій може бути більшою: в Австралії їх виділяють 5, а в Данії – 11. Сортування можуть виконувати й після збору. Часто це роблять вручну, хоча в розвинених країнах Європи та в Пекіні це процес автоматизований.

У багатьох країнах роздільний збір заохочують за допомогою так званого «депозиту за тару». Це певна сума, яка входить у ціну напою й повертається покупцю, коли він здає порожню пляшку або банку.

Перероблювання: нове життя старого матеріалу

При роздільному зборі відходів їх переробка – отримання сировини та виготовлення з неї нових продуктів – економічно вигідна. Крім того, повторне використання ресурсів значно скорочує вплив на навколишнє середовище. Спочатку переробні підприємства створювалися поряд з джерелами сировини, проте зараз перероблювання відходів стало повноцінною галуззю світової промисловості та розвивається за законами ринку. В цілому, чим більше розвинена країна, тим більший відсоток відходів в ній переробляють. У 2016 році в ЄС було піддано перероблюванню 45,5 % побутових відходів, у Німеччині – 66,1 %, в Словенії – 57,7 %, в Австрії – 57,6 %. Цей показник підвищується завдяки вдосконаленню сортування й розвиненої мережі центрів прийняття та перероблювання. Деякі відходи – наприклад, одяг та меблі – можна відновити та використовувати знову.

Компостування – особливий вид перероблювання органічних відходів за допомогою кисню, у результаті чого утворюється добриво. Також існує анаеробна (безкиснева) біологічна обробка, що дозволяє отримати біогаз, який можна використовувати як паливо. Як і при інших видах обробки, чим краще відсортовані відходи, тим менше викидів шкідливих речовин та вище якість продукту.

Спалювання – спосіб утилізації відходів, що потребує суворого контролю викидів шкідливих речовин та додаткових площ для складування золи. Спалювання горючих відходів дозволяє зменшити їх обсяг у 10 разів, а енергія використовується для опалення або генерації електрики. Попри недоліки цього способу утилізації, він широко використовується у розвинених країнах. У 24 країнах ЄС санітарні полігони оподатковуються, а у 18 на них заборонено вивозити усі або деякі відходи.

Санітарні полігони використовують для розміщення відходів, що не підлягають утилізації. Санітарний полігон для твердих побутових відходів – це не стихійне «звалище», а контрольований об'єкт, спроектований таким чином, щоб мінімізувати забруднення навколишнього середовища. Повністю або майже повністю відмовилися від цього способу у Швейцарії, Бельгії, Нідерландах, Данії, Швеції, Німеччині, Австрії, Фінляндії. Водночас, Греція та Румунія відправляють на полігони понад 80 % відходів, а Хорватія, Латвія, Словаччина та Болгарія – понад 60 %.

Перероблювання відходів в Україні: є до чого прагнути

У 2017 році кабінет міністрів України затвердив Національну стратегію управління відходами, у якій поставив за мету до 2030 року довести показник перероблювання побутових відходів до 50 %. З 1 січня 2018 року закон «Про відходи» зробив обов'язковим роздільний збір сміття, однак можливостей для його виконання в Україні, як і раніше, немає. У Києві працює єдиний в країні сміттєспалювальний завод «Енергія»; інші подібні заводи, сортувальні лінії та центри збору поки тільки в планах. Встановлені контейнери для збору пластику, але їх недостатньо для повноцінного сортування відходів. Існують підприємства, що переробляють окремі види відходів, але передачу їм сміття потрібно організовувати самостійно. Частково цю функцію виконують деякі приватні компанії та некомерційні організації. Так, у Києві діють три станції сортування сміття, відкриті ініціативою «Україна без сміття»; в Одесі роздільним збором побутових відходів займаються волонтерські групи «Місто майбутнього» та «Перетворюємо сміття на допомогу».

Підземні контейнери для збору відходів встановили у кількох українських містах: Києві, Вінниці, Хмельницькому. З санітарної та естетичної точки зору вони вигідніші традиційних наземних контейнерів, але не завжди при їх установці реалізований принцип роздільного збору відходів. Збір побутових відходів українці оплачують за фіксованою ставкою, а підприємства та підприємці додатково сплачують екологічний податок, якщо в процесі їх діяльності утворюються відходи. Національна стратегія передбачає реалізувати принципи «платить той, хто забруднює» та «депозит за тару», але поки конкретних дій у цьому напрямку не робили. Якщо їх не буде й надалі, наша країна перетвориться на суцільне сміттєве звалище. І це, на жаль, не перебільшення.