Користуємося смарт-картками Mifare: принципи роботи та переваги

Безконтактна картка Mifare – це пластикова електронна картка, що зовні нагадує платіжну, з вбудованим невеликим мікропроцесором, пам'яттю та антеною.

Вони прийшли до нашої країни у 2008 році. А за кордоном зараз близько 70% карткових транзакцій здійснюються за їх допомогою.

Принципи роботи

Зчитування інформації здійснюється за бездротовим зв'язком за допомогою електромагнітної індукції без необхідності вставляти пристрій у зчитувач. Котушка зчитувача збуджує котушку карти, яка живить її електроніку. Ця система належним чином модулює сигнал, що генерується котушкою, який приймається зчитувачем та інтерпретується відповідним чином. Існують моделі з власним джерелом живлення, що дозволяє збільшити дальність дії за допомогою тих самих приймальних антен.

Схема у стандарті Mifare

Конструкція безконтактних карток регулюється сімейством стандартів ІСО 14443. Відповідником є також ІСО 15693. Одним із перших стандартів (що використовуються до цього дня) є UNIQUE, що працює на частоті 125 кГц. Найчастіше їх можна знайти у домофонах, пультах дистанційного керування тощо. Цей стандарт повільно витісняється Mifare через те, що унікальні карти зберігають у своїй пам'яті лише явний серійний номер чіпа, який легко копіювати. На ринку доступні прості зчитувачі з можливістю читання та копіювання такого числа.

Крім явного серійного номера, картки Mifare також мають вбудовану пам'ять, доступ до якої захищений спеціальним ключем.

Пасивні моделі далекого радіусу дії, що працюють на частоті 860-960 МГц (УВЧ), також стають все більш популярними та можуть зчитуватися навіть з кількох метрів, попри те, що додаткове джерело живлення не використовується.

Вони також мають пам'ять з вільним або захищеним доступом. В основному застосовуються для ідентифікації об'єктів, у логістиці, а також маркування комерційних товарів.

Завдяки безлічі стандартів все частіше можна знайти подвійні карти, в корпусі яких знаходяться два різні модулі. Аналогічними стандартними картами Mifare є також HID, Legic та інші. Основна відмінність полягає у функціональності, пов'язаній із доступом до захищеної пам'яті. Основною їх перевагою є той факт, що серійні номери, розташовані в незахищеній зоні, вводяться виробником, який стежить за тим, щоб дві карти з однаковим номером не проводилися. На жаль, у випадку Mifare, один користувач отримує дві штуки з однаковим номером. Отже, кількість серійних номерів зміщується дедалі частіше, а число, що зберігається в секторах із захищеним доступом, зчитується з використанням зчитувачів секторів.

Приклад використання безконтактної картки – як електронний квиток у громадському транспорті.

Вони зазвичай використовуються в таких випадках:

• квиткові каси;
• студентські квитки;
• бібліотечні, паркувальні картки тощо;
• гаманці (наприклад, для оплати паркування).
• елементи систем безпеки (сигналізація, охорона вхідних дверей, в'їзна брама, замки).

Специфіка та місткість безконтактних карток означають, що вони можуть одночасно виконувати кілька вищезазначених завдань.

Завдяки бездротовому зв'язку, гаджет не тільки простий у використанні (не потрібно протягувати його через пристрій для зчитування), але також більш довговічний, ніж магнітні або чіпові, які схильні до механічного зносу.

Компанія “Смарт-карти України”